- розгвинтити
- —————————————————————————————розгвинти́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
розгвинтити — див. розгвинчувати … Український тлумачний словник
порозгвинчувати — ую, уєш, док. Розгвинтити усе чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
розгвинчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгвинтити. || розгви/нчено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен., розм.Неврівноважений, нетвердий … Український тлумачний словник